Невринома слухового нерва
Невринома слухового нерва (інколи її називають шванома або нейролемома) - це доброякісна пухлина, що розповсюжується на слуховий нерв. Цей нерв складається із двох частин, одна частина забезпечує передачу звукової інформації, а інша проводить імпульси від внутрішнього вуха, забезпечуючи інформацію про положення тіла у просторі та прискорення. Ці шляхи розміщені поруч із лицевим нервом, у кістковому каналі, що має назву внутрішній слуховий прохід. Саме в цьому каналі починається ріст невриноми слухового нерву, яка розвивається з оболонок слухового нерва. Лицевий нерв забезпечує рухи мімічної мускулатури.
Невринома слухового нерва, як правило, росте повільно протягом років. Вона збільшується у розмірах на місці початкового росту і зміщує нормальну речовину головного мозку. Пухлина не проростає у головний мозок, а відштовхує його в міру свого збільшення. Повільно збільшуючись, пухлина виступає з внутрішнього слухового отвору в напрямку ділянки позаду скроневої кістки, що називається мосто-мозочковим кутом. Пухлина набуває форму груші з меншим кінцем у внутрішньому слуховому проході. Великі пухлини можуть здавлювати інші нерви в цій ділянці (напр. трійчастий нерв, що відповідає за чутливість на обличчі). Загроза для життєвих функцій виникає, коли пухлина великих розмірів значно здавлює стовбур головного мозку.

Анапластична астроцитома
Анапластична або фібрилярна астроцитома займає проміжне положення за гістологічними характеристиками та швидкістю росту між астроцитомою та гліобластомою. Анапластичні астроцитоми зустрічаються переважно у великих півкулях головного мозку людей середнього віку. Характерними є головні болі, сповільнене мислення та вогнищевий неврологічний дефіцит; рідше зустрічаються судоми, що частіше мають місце при астроцитомах Лікуванням є максимально можливе хірургічне видалення з послідуючим 6-тижневим курсом променевої терапії. Часто призначається хіміотерапія, особливо при рецидивах (продовжених ростах) пухлини. Радіохірургія застосовується при залишкових та важкодоступних пухлинах. Незважаючи на лікування, ці пухлини часто рецидивують (дають продовжений ріст, відновлюються) протягом 2-5 років після першого випадку.

Анапластична олігодендрогліома
Анапластична олігодендрогліома - це олігодендрогліома з більш злоякісними гістологічними особливостями, більш швидким ростом і значною тенденцією до повторного росту. Вони, більш вірогідно, гіперінтенсивні на МРТ-зображеннях та, менш вірогідно, підлягають повному видаленню. Хірургічне видалення з послідуючою променевою та хіміотерапією є досить ефективним попередженням швидкого повторного росту.

Астроцитоми головного мозку
Астороцитоми включають велику групу пухлин, основна маса клітин яких схожа на астроцити. Більше половини усіх гліом головного мозку є астроцитарними. Вони ростуть та поширюються всередині головного мозку і майже ніколи не поширюються на інші частини тіла. Астроцитоми розподіляються від I до IV ступеня злоякісності залежно від наявності особливостей, що допускають швидкий ріст: порушення клітинної будови, активність клітинного поділу, аномальні кровоносні судини. Клінічними проявами астроцитом, як правило, є судоми, головний біль, вогнищевий неврологічний дефіцит ( важкість при розмові, м'язева слабість та порушення зору). На магнітно-резонансних томограмах вони заміщують нормальну мозкову тканину. Менш злоякісні пухлини гірше контрастуються при МРТ з внутрішньовенним підсиленням.

Колоїдні кісти
Це епітеліального походження скупчення слизоподібної рідини, яке зазвичай зустрічається у передній частині третього шлуночка. Вони проявляються симптомами, пов'язаними з порушенням відтоку цереброспінальної рідини - головний біль, сонливість, нечіткий зір, порушення рівноваги тіла, зниження пам'яті. Симптоми, пов'язані з колоїдними кістами, можуть бути непостійні у випадку перекриття отвору Монро по типу клапану. Раптова тимчасова слабість в ногах, у зв'язку з чим пацієнт падає, зустрічається рідко, але з великою вірогідністю свідчить про колоїдну кісту. При МРТ виявляється кіста в передніх відділах третього шлуночка та розширення бокових шлуночків, якщо перекриті отвори Монро. Лікування полягає у хірургічному видаленні кісти та відновленні відтоку ліквору від бокових до третього шлуночку.

Краніофарингіома
Краніофарингіоми – це змішані пухлини, що мають у своєму складі і кісту, і солідну (щільну) частину. Вони ростуть з основи чернепа неподалік від гіпофізу та гіпоталамусу.. Краніофарингіоми становлять 3% усіх внутрішньочерепних пухлин. Близько половини спостерігається у дітей. При цьому спостерігаються ендокринологічні розлади (затримка росту, порушення статевих функцій), порушення зору, головний біль, погіршення пам'яті та депресія. На комп'ютерних та магнітно-резонансних томограмах можна побачити як кістозну, так і солідну частини. Характерним є відкладення солей кальцію у пухлині. Хірургічне лікування спрямоване на ліквідацію оклюзійної гідроцефалії та видалення пухлини. Пухлина прилягає до великих артерій, зорових нервів, хіазми та гіпоталамуса, що іноді перешкоджає повному видаленню.

Еозинофільна гранульома
Це ураження черепа, при якому спостерігається аномальне скупчення характерних для запалення клітин. Вони можуть бути множинні або поодинокі і звичайно зустрічаються у дітей. Найбільш характерним проявом є біль. Рентгенографія та компютерна томографія виявляє літичні зміни кісток черепа. Необхідне хірургічне висікання гранульоми, що доповнюється променевою та хіміотерапією при розповсюдженому ураженні.

Епендимоми головного мозку
Це пухлини головного та спинного мозку, що ростуть з епендимарних клітин, які вистеляють центральні лікворні простори (шлуночки) головного мозку та центральний канал спинного мозку. Вони зустрічаються, як у дітей, так і у дорослих і складають 5-10% пухлин нервової системи. Більш агресивно ростуть анапластичні епендимоми, котрі можна відрізнити від більш доброякісних епендимом за рахунок деяких гістологічних особливостей: неправильна форма клітин, збільшення клітинної щільності та мітозів (клітини в стані поділу). Епендимоми, як правило супроводжуються ознаками підвищення внутрішньочерепного тиску за рахунок, як безпосередньо розміру пухлини, так і оклюзійної гідроцефалії. Основними проявамиє головной біль, блювання, сонливість, двоїння в очах. Також можуть зустрічатися судоми, оніміння або слабість обличчя, важкість при ковтанні. На МР-томограмах, як правило, виявляється об'ємний утвір всередині шлуночків, що стає яскравим при конрастуванні. Враховуючи тенденцію епендимом поширюватися через речовину мозку та лікворні простори, важливим є виконання МРТ спинного мозку перед операцією та люмбальної пункції після операції. Найкращим лікуванням є хірургічне видалення. Впісляопераційному періоді більшість пацієнтів отримує променеву та хіміотерапію. Ймовірність повторного росту пухлини залежить від ступеня анаплазії, розповсюдженості пухлини, об'єму хірургічного видалення та віку хворго.

Естезіонейробластоми
або нюхові нейробластоми - це рідкісні злоякісні пухлини, що ростуть з нюхових клітин вище носової порожнини. Вони ростуть інвазивно - як вниз у носову порожнину, викликаючи перекриття носових шляхів, кровотечу або зниження нюху, так і вгору через основу черепа, здавлюючи головний мозок. В лікуванні надається перевага передопераційній променевій та хіміотерапії з послідуючою спробою видалення. Можливий продовжений ріст, як у тому самому місці, так і метастазування. Більшість пацієнтів з менш злоякісними пухлинами виживають більше п'яти років.
Гангліоцитома
Гангліоцитома, гангліома і анапластична гангліогліома -- це пухлини, що включають новоутворені нервові клітини, які є порівняно добре диференційовані. Разом ці пухлини становлять 1% пухлин нервової системи. Більшість зустрічається у молодому віці. Півкулі головного мозку, таламус та стовбур мозку - найбільш часті ділянки ураження. У пацієнтів спостерігаються судоми, гіпоталамічні ендокринні порушення та м'язева слабість. Методом вибору є хірургічне лікування. Променева терапія є резервним лікуванням при анапластичних пухлинах. Виживання пацієнтів з такими пухлинами, як правило, тривале.

Мультиформна гліобластома
Надєвичайно злоякісна пухлина, що складає приблизно половину всіх гліом і 25% внутрішньочерепних пухлин у дорослих. Найбільш часто вони зустрічаються в середньому і старшому віці. Вони можуть супроводжуватися судомами, вогнищевим неврологічним дефіцитом у вигляді мовних порушеннь, слабості та зниження зору або симптомами підвищення внутрішньочерепного тиску (головний біль, сповільнення розумової діялності). На МРТ з контрастуванням вони оточені гіперінтенсивними кільцями. Початкове лікування включає хірургічне видалення в межах видимих здорових тканин. Променева та хіміотерапія попереджають поширення мікроскопічно інфільтративної пухлини та швидкий повторний ріст її. Незважаючи на сучасні можливості лікування, часто виживання з моменту встановлення діагнозу становить менше року.

Медулобластома
Пухлина нейро-гліального походження, що найбільш часто розташовується в задній черепній ямі. Найчастіше зустрічається у дітей, звичайно в четвертому шлуночку. Основні прояви (головний біль, блювання, двоїння в очах) виникають за рахунок порушення відтоку ліквора і оклюзійної гідроцефалії. На МРТ з контрастуванням виявляється гіперінтенсивна пухлина всередині четвертого шлуночка. Метою хірургічного втручання є максимальне видалення пухлини та звільнення лікворних шляхів. Навіть при видаленні пухлини пацієнт може потребувати шунтування для усунення гідроцефалії. Променева терапія призначається виключно пацієнтам до 3 років (яким хіміотерапія протипоказана). Комплексне лікування, включаючи хірургію, променеву та хіміотерапію призвело до суттєвого покращення віддалених результатів протягом останніх 20 років. П'ятирічне виживання в дорослих пацієнтів за умови повноцінного хірургічного видалення, променевої та хіміотерапії може досягати 80%.

Менінгіоми головного мозку
- пухлини, що ростуть із оболонок головного або спинного мозку. Вони становлять близько 20% усіх внутрішньочерепних пухлин. Вдвічі частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків. Частота випадків збільшується з віком. Майже 90% менінгеом є доброякісними, повільно ростучими пухлинами, що здавлюють головний мозок та черепно-мозкові нерви, але не проростають їх. Симптоми ураження включають головні болі, судоми, вогнищевий неврологічний дефіцит (зниження зору, м'язевої сили, чутливості, затруднення при розмові). У лікуванні перевага надається хірургічному видаленню, де можливе тотальне видалення. У деяких випадках видалення пухлини може бути полегшене за рахунок попередньої ендоваскулярної емболізації пухлини. Атипові або злоякісні менінгеоми зустрічаються у 10-15% випадків. Після їх видалення призначається променева терапія, незалежно від радикальності видалення.
.